ПРАВДА ПРО СТАН УКРАЇНСЬКОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

На цьому ресурсі ви побачите не тільки професійний огляд преси, правдиве інформування про лікарські засоби, а й реальні дії ФармРади у боротьбі за права фармацевтів та права споживачів: документи, запити до влади, проекти законів; акції, заходи, конференції. Реальні люди, що не пошкодували життя для цієї боротьби.
Ми відкриті для спілкування: ви завжди можете звернутися до нас і поспілкуватися наживо.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
© Остерігайтесь інформаційних підробок.
БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ! Не станьте жертвами шахраїв! Вимагайте документацію, перевіряйте репутацію!

субота, 27 лютого 2016 р.

Звернення Голови ГО «ВОМФАФР» Пруднікової О.Є. до Першого заступника міністра МОЗ Павленко О.С.

Першому заступнику Міністра охорони здоров’я України
Павленко О.С.
                                   
  


Шановна Олександро Сергіївно!

До Вас звернулися із листом № 01/364 від 14.12.2015 р. Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України (далі — ООРММП України) та громадська організація «Всеукраїнська фармацевтична палата» (далі ГО «ВФП») з пропозицією передати функції з ліцензування оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами від Державної служби України з лікарських засобів до її територіальних органів.

ООРММП України та ГО «ВФП» посилаються на результати зустрічей у більшості регіонів України з представниками аптечних закладів різної форми власності, керівниками місцевих органів державної виконавчої влади, науковцями, освітянами. Проте, освітяни, науковці та керівники місцевих органів державної виконавчої влади  жодного відношення до процесу ліцензування обігу лікарських засобів не мали та не мають.

Цитую «проблему», яку ООРММП України та ГО «ВФП» обрали у якості базової підстави для звернення:

Таким чином, з метою отримання ліцензій на оптову та роздрібну торгівлю препаратами суб’єкти господарювання з усіх регіонів країни змушені неодноразово приїжджати до Києва, що призводить до втрат часу, коштів та зайвий раз відволікає підприємців від роботи і перешкоджає успішному розвитку фармацевтичного бізнесу країни в цілому.

ООРММП України та ГО «ВФП» істотно викривлено суть визначеної ними проблеми. Автори звернення ігнорують норми статті 10 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Оформлення та подання документів до органу ліцензування, видача документів органом ліцензування), якими передбачено подання документів до органу ліцензування та їх отримання за вибором здобувача ліцензії нарочно, поштовим відправленням або в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв'язку (частина 1). Якщо здобувачем ліцензії не зазначено бажаного способу одержання документів, вони видаються органом ліцензування поштовим відправленням. Якщо здобувачем ліцензії зазначено бажаний спосіб одержання таких документів як нарочний, але не одержано їх протягом тридцяти календарних днів з дня закінчення строку їх оформлення, то орган ліцензування надсилає їх також поштовим відправленням, протягом п’яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку їх одержання нарочно (частина 6).

Отже, частиною 1 статті 10 з трьох варіантів подання документів на отримання ліцензії, два не передбачають приїзду до Києва. Частина 6 статті 10 найбільш поширеним способом отримання здобувачем ліцензії документів визначає поштове відправлення. Вказаний вид видачі документів також не передбачає приїзд здобувача ліцензії до Києва. Зазначимо, що розмір плати за саму ліцензію є незмінним незалежно від того, яким з трьох способів її отримує здобувач.  Запорукою економії часу підприємців та їх коштів є перехід на поштовий та  електронний документообіг.

Таким чином,  ані закон, ані орган ліцензування не змушує «суб’єктів господарювання з усіх регіонів країни неодноразово приїжджати до Києва». Відтак, «негативні наслідки» та  «перешкоди успішному розвитку фармацевтичного бізнесу країни в цілому» є, щонайменш, грубим перебільшенням з боку авторів звернення.

ООРММП України та ГО «ВФП» підкреслюють що передача функцій органа ліцензування його територіальним органам буде «дієвим шляхом до задекларованої державою децентралізації».
 
Однак, концепція децентралізації влади полягає у передачі державою частини своїх повноважень органам місцевого самоврядування, якими є місцеві ради територіальних громад. Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування (http://decentralization.gov.ua/).  Стаття 143 Конституції України передбачає можливість передачі повноважень органів виконавчої влади саме органам місцевого самоврядування. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади у сфері контролю якості лікарських засобів не мають жодного відношення до органів місцевого самоврядування. Відтак, передача функцій з ліцензування вказаним органам не є ані «дієвим шляхом», ані «децентралізацією».

Автори звернення пропонують створити при територіальних органах  спеціальні ліцензійні комісії для вирішення питань видачі або скасування ліцензій на провадження діяльності в сфері оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами (розгляд заяв на видачу, переоформлення ліцензій, претензій та скарг суб’єктів господарювання на рішення органів ліцензування щодо порушення зазначеними органами законодавства у сфері ліцензування. 
При цьому, до складу комісій рівними частинами (по 1/3) пропонується включити представників територіального органу ліцензування, обласної державної адміністрації та професійних громадських організацій.



За думкою авторів, реалізація їх пропозицій  дозволить створити прозору систему в сфері ліцензування, яка надасть можливість суттєво скоротити часові та грошові втрати підприємців, а також стане дієвим механізмом на шляху боротьби з корупційними схемами та ризиками, що, у свою чергу, позитивно вплине на умови ведення бізнесу в Україні та стане позитивним кроком у процесі децентралізації.

А фактично автори спотворюють всю систему ліцензування, ігнорують вимоги базового у цій сфері закону, створюють конфлікт інтересів та можливість росту корупційних ризиків, ускладнюють систему ліцензування.

Як комісія при територіальному органі Держлікслужби може одночасно вирішувати питання видачі та скасування ліцензії (тобто бути органом ліцензування) та розглядати претензії та скарги суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензування (тобто скарги на себе)?  У пропозиції закладено грубе порушення ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності»:


  1. За статтею 5  розгляд апеляцій та інших скарг здобувачів ліцензії, ліцензіатів на дії органу ліцензування або інших заявників щодо порушення законодавства у сфері ліцензування є компетенцією Експертно-апеляційної  ради з питань ліцензування, яка є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування. Набуття таких повноважень іншими органами закон не передбачає.  Зазначимо, що за законом склад Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування формується за пропозиціями громадських організацій, суб’єктів господарювання та їх об’єднань, посадових осіб органів ліцензування та наукових установ і затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
  2. Згідно статті 6 Закону саме функцією органу ліцензування є видача та анулювання  ліцензії. За ч. 4 ст. 6 : « на територіальні підрозділи органу ліцензування можуть бути покладені лише повноваження щодо проведення перевірок додержання ліцензіатами вимог ліцензійних умов та складання актів за результатом їх проведення. Забороняється делегувати повноваження органу ліцензування будь-яким органам, організаціям, суб’єктам господарювання чи особам (у тому числі утвореним органом ліцензування чи які перебувають у сфері управління або підпорядкуванні органу ліцензування)». 

Крім невідповідності вимогам закону є і інші аспекти. Про грошові та часові витрати ми вже зазначили вище. Постає питання - з яких пір уведення до складу комісії посадовців обласних державних адміністрацій стало дієвим механізмом на шляху боротьби з корупційними схемами та ризиками? Професійні громадські організації теж можуть стати перепоною для входження на ринок суб'єктів, які  не є їх членами. Додамо, що ризик можливості вирішити питання отримання ліцензії корупційним шляхом на місцях значно вищий, аніж у випадку подання заяви до Києва поштою, або у електронній формі. На місцевому рівні всі усіх знають та легше діяти всіляким посередникам. Навіть тепер існують випадки, коли аптечні мережі подають на відкриття нової аптеки документи завідувача аптекою, який вже працює у іншій аптеці мережі (в іншій області). Якщо ліцензування передати у обласні територіальні органи, такі факти викрити буде майже неможливо й вони наберуть значно більшого поширення. Як не згадати «приїзд до Києва з різних регіонів країни»? Авторів при цьому не бентежить, що аптечні мережі вимушені будуть їздити по регіонах задля відкриття кожної нової аптеки? Хто буде вести реєстр ліцензіатів, кожний територіальний орган? І таких питань дуже багато!

Особисто додам, що я  у 2000 році була об'єктом вимагання хабара саме керівником територіального органу. Корупціонерку було затримано, визнано судом винною та вона відбула кримінальне покарання. Проте, протягом двох років, я та мої працівники витримували шалений тиск з боку контролюючих органів області, у якості помсти за небажання потакати корупції. ООРММП України та ГО «ВФП», свідомо чи ні, намагаються повернути ті часи...

Пропозиція ООРММП України та ГО «ВФП» є непрофесійною,  суперечить вимогам Закону України  «Про ліцензування видів господарської діяльності», ускладнює та заплутує процес отримання ліцензій, додатково його бюрократизує, може сприяти росту корупції та створенню штучних перешкод для входження на ринок, виникненню конфлікту інтересів.  Пропозиція базується на хибних підставах, які не відповідають дійсності. Вона спонукає Міністерство охорони здоров’я України перевищити свої повноваження, адже МОЗ не має права змінювати норми, встановлені Законом.

 Прошу врахувати думку ГО «ВОМФАФР» при розгляді звернення ООРММП України та ГО «ВФП» № 01/364 від 14.12.2015 р.

З повагою,
Голова ГО «ВОМФАФР»                                                                 Олена Пруднікова

Немає коментарів: