ПРАВДА ПРО СТАН УКРАЇНСЬКОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

На цьому ресурсі ви побачите не тільки професійний огляд преси, правдиве інформування про лікарські засоби, а й реальні дії ФармРади у боротьбі за права фармацевтів та права споживачів: документи, запити до влади, проекти законів; акції, заходи, конференції. Реальні люди, що не пошкодували життя для цієї боротьби.
Ми відкриті для спілкування: ви завжди можете звернутися до нас і поспілкуватися наживо.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
© Остерігайтесь інформаційних підробок.
БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ! Не станьте жертвами шахраїв! Вимагайте документацію, перевіряйте репутацію!

четвер, 6 серпня 2015 р.

Лікарняна каса: за прейскурантом чи у кишеню


Наше здоров’я – безцінне. У глобальній площині. У реальній ж – має досить конкретну і чималу ціну. Тому хворіти сьогодні – неабияка «розкіш». І це не тільки про ціни на ліки в аптеках. 

Словосполучення «безкоштовна медицина», котре так чітко та беззаперечно гарантує 45 стаття Конституції України, поступово кане в лету. Гуляти з порожніми кишенями по лікарні може тільки турист або інопланетянин. Що призвело до того, що у державних закладах охорони здоров’я стало все платним (у деяких навіть туалет), – хронічне недофінансування чи відсутність контролю за тими коштами, які таки виділяються, – аналізувати навіть не беремося.

Історія одного аналізу
Сімейний лікар направив здати аналізи крові. Заходжу до звичайної, збудованої ще в радянські часи, поліклініки. Забір крові та сечі приймають з 9.00, а ще півгодини наперед вистроюється черга біля лабораторій, а потім – до аптеки, де треба купити шприц, пластир, колбочку для аналізів. Приходиш з усім своїм. Через годину тупцювань (бо присісти нема на що), починається сварка та нарікання. Всі доказують, як вони спішать, діабетикам стає погано, на вагітних взагалі ніхто уваги не звертає. З’являються ті, які «зайняли чергу раніше», санітарки проводять «своїх» поза чергою… Найнеприємніше – попереду, коли тицяєш лаборантці в кишеню 20 гривень і наполегливо просиш, щоб правильно зробила аналізи. Та й пройти медогляд за один день вам не вдасться, як би ви не старались. Від кабінету до кабінету не один кілометр намотаєш, а у чергах постаріти можна.
Не витримуючи такого бардаку та наглості, іду в одну з приватних поліклінік Івано-Франківська. У приймальні – жодної черги, свіжо та просторо. Ввічлива дівчина пропонує присісти на м’який диванчик. Питаю, скільки коштуватимуть такі аналізи: загальний аналіз крові, кров на гепатит та СНІД, на цукор та визначення групи крові. Дівчина шокує цифрою – 520 грн. Флюрографію та кардіограму можна зробити за 150 та 250 грн. відповідно. Результат через добу, максимум дві. Для зручності можуть скинути на електронку. Коротше, у десять разів дорожче, ніж у державній. Зате без шуму та суєти.

Не хабар, а «подяка»
Корумпованість, низький професіоналізм, прив’язка до місця проживання, погана якість медичних послуг та відсутність комфорту – ось основні закиди у бік державної медицини. На цьому тлі з’являється все більше прибічників приватних закладів. Комфорт, конфіденційність та прозорість – основні їхні критерії. Проте ціни на таке комфортабельне обстеження та лікування боляче кусаються.

Головний лікар ЦМКЛ Тарас Масляк говорить: «Порівнювати, яка медицина краща – державна чи приватна, взагалі некоректно. Приватна медицина має переваги у матеріальному оснащенні, комфорті та рівні зарплат для працівників, проте не завжди рівень знань відповідає потребам населення. І якщо поставити на терези досвід та професійність державних закладів та комфорт приватних, то що переважить? Прикро, що нині поняття «безкоштовна медицина» спаплюжене. Але заплямували його не медики, а сама держава. Самі розумієте, яким може бути лікування на 18 грн. чи харчування на 7 грн. 20 коп.?».

Завдання державної медицини полягає в тому, щоб захистити кожного хворого члена суспільства, тоді як приватна медицина зацікавлена лише в наданні послуг більш заможним верствам населення. Надання максимальної допомоги є обов`язком медичного персоналу державної установи, за виконання якого лікарі несуть безпосередню відповідальність, в тому числі кримінальну. Персонал приватної клініки таких гарантій не дасть, оскільки без оплати не візьметься за надання медичної допомоги. При всій повазі до людей в білих халатах, приватна медицина – насамперед, бізнес.

«Прикро, що у нас запущені будівлі, нема комфорту, не вистачає ліжко-місць, відносно погане харчування. Але 98% населення України лікується у державних закладах. На мою думку, якщо сьогодні дати нормальне фінансування державній медицині, то їй не було б рівних. Ми маємо суперових спеціалістів, яким можуть позаздрити передові країни світу. Ми прагнемо симбіозу медицини двох гілок власності, – зазначає Тарас Романович. – Наше завтра – за страховою медициною. Людина підписує страховий поліс, і потім вже собі сама вибирає, якого надавача послуг обрати, а за нею підуть кошти».

Нині поняття «безкоштовна медицина» досить абстрактне. Платимо всюди і завжди, просто різними методами. У приватній клініці – раз у касу за прейскурантом, отримуючи чек за надані послуги. У державній – щоразу у кишеню халата, залежно від результату, який хочеш отримати. Отже, якість медичної послуги у приватних закладах більш зрозуміло співвідноситься з ціною, яку ми за неї платимо. Гроші, які ми засунули у кишеню лікаря, там і залишаться. І підуть вони не на оновлення чи покращення медичних послуг закладу, а на нову машину чи відпочинок доктора. Виходить замкнуте коло.

Головний лікар Івано-Франківська апелює: «Я проти «кишенькових грошей» і нагадую всім, що законодавство України гарантує кожному право на «безкоштовне лікування». Він каже, що обома руками підтримує ініціативу Олександра Квіташвілі про автомінізацію державної медицини. «Це створить здорову конкуренцію і відсіє ті гілки медицини, які висмоктують кров з бюджету, а користі приносять мало. До хорошого спеціаліста завжди стоїть черга. То чому він має отримувати таку саму зарплату, як сантехнік. Буде природний відбір – «виживуть» найсильніші».

Щоб бідний ніколи не хворів, а багатий – ніколи не одужав
Мабуть, такою є мрія сучасних приватних клінік, які надають широкий спектр медичних послуг.
«При виборі приватної клініки не варто купуватись на рекламні обіцянки, а перш за все звернути увагу на досвід закладу та професіоналізм лікарів, оснащення обладнанням, комфорт та ввічливість персоналу. Ми намагаємось стати для пацієнта лікарем на все життя, а не заробити на одному візиті. Якість лікування згідно з стандартами, в поєднанні з чесністю та відкритістю – запорука успіху», – розповідає головний лікар МЦ «Медсервіс» Олег Козир.

Скільки коштують аналізи у Івано-Франківську?






Відкрити приватну клініку не так уже й просто. Спочатку треба взяти в оренду або придбати приміщення, відремонтувати його відповідно до вимог МОЗ, закупити найсучасніше медичне та офісне обладнання, забезпечити інфраструктуру приміщень теплом, водопостачанням, каналізацією, вентиляцією, виконати всі санепідеміологічні, протипожежні та екологічні вимоги, застрахувати майно, провести відбір кваліфікованого персоналу, налагодити бухгалтерський облік та аудит, пройти процедуру ліцензування медичної діяльності з кожного виду послуг, проходити планові та позапланові перевірки МОЗ України тощо. Як бачите, тут потрібні кошти. Чималі кошти! Тим більше, що вирішуючи всі ці питання, медицина потрапляє в розряд комерційних структур, для яких діють податкові тарифи, незалежно від того, торгує вона чи лікує людей.

До речі, отримати гранд чи довгостроковий маловідсотковий кредит для здійснення проекту приватної клініки в Україні практично неможливо. Та й окуповуються вони повільно, адже вимагають постійного оновлення медичного обладнання, використання якісних закордонних реагентів, навчання персоналу, впровадження нових технологій, підтримки міжнародних контактів.

Олег Козир зазначає, що останніми роками спостерігається тенденція до зменшення кількості приватних клінік. «Мало хто тепер хоче звалити на себе такий тягар. Та й окуповується такий проект не завжди і не повністю. Ми нещодавно придбали автоматичний японський аналізатор, на якому робимо дослідження. Хоча вартість аналізатора була чималою, але точність результатів аналізів для нас є пріоритетом. Оскільки всі реагенти закуповуємо закордоном, то при нинішній ситуації з валютою ціни мали б зрости на 300 процентів. Підняти оплату за аналізи на стільки ж означало б втратити клієнтів. Тому часто доводиться працювати собі у збиток».
Часто буває так, що один і той самий спеціаліст працює у державній і у приватній клініках одночасно, надаючи одні і ті ж послуги безоплатно і за певну ціну. То куди ж іти? «Звичайно, добрий фахівець завжди у попиті. Проте у приватній структурі у нього більше можливостей. За допомогою високоточного автоматичного обладнання, яке, на жаль, не завжди наявне у державних установах, легше та правильніше встановити діагноз, дотриматись стандартів обстеження і, як результат, підібрати ефективне лікування», – зазначає Олег Анатолійович.
Приватні клініки відносяться до середнього чи малого медичного бізнесу та й ще у соціальній сфері дають нові робочі місця та сплачують податки. «Сподіваємось, що увага держави до приватної медицини з впровадженням реформ буде проявлятись не тільки у контролі за якістю надання послуг та відповідності державним стандартам, а й у всесторонньому залученні державно-приватного партнерства, заради єдиної цілі – покращення якості медичного обслуговування», – запевняє керівник «Медсервісу».

Наше здоров’я прямо залежить від товщини гаманця. Чому хворий – бо бідний, чому бідний – бо хворий. Звичайно, лікарі заслуговують на повагу. І на гідну зарплатню. Але чому ці «винагороди» вони повинні отримувати не від держави, а з наших з вами кишень, коли ми і так кожного місяця сплачуємо величезні податки з мізерних зарплат, які йдуть в тому числі і на охорону здоров’я? Питання риторичне.

Мар’яна Риндич, Західний кур'єр

http://paralleli.if.ua/news/56496.html

Немає коментарів: