ПРАВДА ПРО СТАН УКРАЇНСЬКОЇ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

На цьому ресурсі ви побачите не тільки професійний огляд преси, правдиве інформування про лікарські засоби, а й реальні дії ФармРади у боротьбі за права фармацевтів та права споживачів: документи, запити до влади, проекти законів; акції, заходи, конференції. Реальні люди, що не пошкодували життя для цієї боротьби.
Ми відкриті для спілкування: ви завжди можете звернутися до нас і поспілкуватися наживо.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
© Остерігайтесь інформаційних підробок.
БУДЬТЕ ОБЕРЕЖНІ! Не станьте жертвами шахраїв! Вимагайте документацію, перевіряйте репутацію!

четвер, 14 травня 2015 р.

Критика проекту ЗУ про аптечні палати


Щотижневиком «Аптека» розміщено текст законопроекту «Про фармацевтичне самоврядування» (надалі законопроект). http://www.apteka.ua/article/330996

Законопроект має суттєві зауваження та невідповідності, які на погляд ГО «ВОМФАФР»  перешкоджають його прийняттю у даному вигляді.

Вважаємо, що Законопроект одночасно не відповідає практиці країн ЄС та діючому українському законодавству.

Практика країн ЄС передбачає професійне самоврядування шляхом утворення, за законом, організації професійного самоврядування (надалі ОПС).  Проте законопроект «Про фармацевтичне самоврядування»  не відповідає суті і змісту запровадженого механізму професійного самоврядування у країнах ЄС.

По-перше, оскільки ОПС створюється в силу закону, то вона не має установчих документів які б укладались членами цієї організації, як це є у юридичних осіб приватного права. Держава, що є ініціатором створення організації професійного самоврядування, наділяє її правом здійснювати частину належних державі повноважень та сама визначає структуру органів ОПС, порядок їх формування та процедури, за якими ці органи приймають рішення. Зазначені питання, зазвичай, вміщуються у законі, котрим створюється ОПС. Такий підхід є гарантією того, що цілі та завдання ОПС не будуть спотворені шляхом внесення її засновниками у статут ОПС змін та доповнень, які вигідні окремим особам, структурам, бізнес колам, окремим частинам ринку, тощо.
Законопроект цього не передбачає. Замість цього планується надання статусу ОПС, одній з існуючих всеукраїнських громадських організацій, яка має власний статут та власні органи управління, які не визначені законом.

По-друге,  ОПС не є громадською організацією, що утворюється на принципах добровільного вступу в члени організації та вільного припинення членства в ній. У організації професійного самоврядування країн ЄС не може бути ані добровільного членства, ані можливості вступу чи виходу з неї без «набуття або припинення статусу фармацевта». Ця вимога викликана тим, що оскільки організації професійного самоврядування делегується частина владних повноважень держави по регулюванню та контролю за діяльністю фармацевтів, то не повинно бути носіїв зазначеної професії (фармацевтів), які б не підлягали цьому регулюванню і контролю, залишаючись поза ним.

Однак, на заваді впровадження такого механізму стає Конституція України та відмінності учасників ринку лікарських засобів в Україні у порівнянні із країнами ЄС, в тому числі Польщі.
Так, стаття 36 Конституції України визначає, що громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до громадських організацій.

Стаття 22 Конституції встановлює, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 64 Конституції встановлює, що  Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Таким чином Основний Закон України унеможливлює застосування в Україні примусового вступу до Фармацевтичної палати провізорів та фармацевтів, обмеження їх у правах, в тому числі професійних, задля примусового вступу у таку ОПС.
За таких обставин, утворення єдиної (за аналогією з країнами ЄС) фармацевтичної палати із делегуванням їй частини владних повноважень держави по регулюванню та контролю за діяльністю фармацевтів неможливе!
Наявність на ринку лікарських засобів провізорів та фармацевтів, які на підставі Конституції не увійдуть до складу єдиної фармацевтичної палати не дає юридичних підстав такій палаті поширювати свої повноваження в тому числі делеговані державою на осіб, що не є її членами. В іншому випадку, в наявності порушення Конституції України.
Крім того, слід враховувати існування на ринку фізичних осіб підприємців (власників аптек) та власників та засновників аптечних мереж, інших юридичних осіб (власників аптек), які не мають спеціальної фармацевтичної освіти і не є провізорами та фармацевтами. Вказані особи за законопроектом не можуть бути членами фармацевтичної  палати навіть у разі згоди до вступу у її лави. Можливе поширення делегованих державою повноважень по регулюванню та контролю за діяльністю таких суб'єктів ринку є також порушенням Конституції.
Таким чином можливість делегування державою будь яких повноважень повинно бути вилучено із норм Законопроекту.
При усвідомленні протиправності примусового членства, автори проекту все ж таки застосували норму наявності тільки єдиної фармацевтичної палати із передачею їй  частини повноважень які здійснюють державні органи.
Такими повноваженнями згідно статті 4 Законопроекту  є:
участь у формуванні та реалізації галузевої політики держави на фармацевтичному ринку, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;
присвоєння або підтвердження кваліфікаційних категорій;
визначення критеріїв підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації провізорів та фармацевтів, атестації провізорів та фармацевтів;
окремі повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (в порядку визначеному  Кабінетом Міністрів України).



Якщо частина провізорів та фармацевтів не будуть членами єдиної фармацевтичної палати, яким чином  можна наділяти таку палату повноваженнями та функціями державних органів?
Повноваження державного нагляду (контролю), встановлення  критеріїв підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації,  присвоєння або підтвердження кваліфікаційних категорій, реалізація галузевої політики держави на фармацевтичному ринку, регулювання економічних, соціальних, трудових відносин повинні залишитися функціями державних органів влади.
Оскільки в Україні діє принцип добровільності входження до ОПС, повноваження ОПС, в тому числі і делеговані державою, повинні поширюватись виключно на її членів.
При делегуванні окремих повноважень слід чітко визначити законом їх перелік із зазначенням поширення таких повноважень виключно на членів ОПС.
Альтернативність  системи повинна полягати у тому, що діяльність провізорів та фармацевтів, які скористалися правом залишитися поза межами ОПС регулюється у встановленому законодавством порядку без втручання ОПС. Це повинно бути визначено законом. В іншому випадку ОПС буде застосовувати такі повноваження як засіб тиску та примушування до вступу (сплати членських внесків). Крім порушення конституційних прав, це ні до чого іншого не призведе.
Постає питання, в чому полягає децентралізація, на якій наголошують автори проекту?  Замість державного органу, який керується виключно законами, пропонується створити інший центральний орган, який керується власним статутом.
Типовий статут ОПС, які бажають набути статусу фармацевтичних палат повинен бути затверджений щонайменше центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я. Таким чином держава буде гарантувати членам ОПС те, що ОПС не перетвориться на пункт збору коштів без будь яких зобов'язань. ОПС не повинна виходити за межі типового статуту та встановлених законом повноважень.

Основними завданнями таких організацій дійсно повинні бути:
- підвищення ролі громадськості у формуванні та реалізації фармацевтичної політики;
- сприяння розвитку фармацевтичного ринку та його інфраструктури;
- інформаційне забезпечення юридичних та фізичних осіб;
- навчання та підвищення кваліфікації працюючих на фармацевтичному ринку;
- надання методичної допомоги
- забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів членів;
- захист інтересів фізичних та юридичних осіб від можливого заподіяння їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості  членів ОПС.
Конституція України гарантує громадянам право на свободу об'єднання у громадські організації (ст. 36). Вважаємо, що за таких обставин  закріплення законом існування єдиної фармацевтичної палати, порушує конституційні права громадян. Можливість набуття такого статусу одночасно  кількома Всеукраїнськими  громадськими організаціями стимулюватиме конкуренцію між такими ОПС, що призведе до підвищення якості надаваних ними послуг та інших функцій. Тобто, всі аргументи викладені у пояснювальній записці будуть спрацьовувати набагато краще, при наявності конкуренції між ОПС, яка полягатиме у праві провізорів та фармацевтів обрати для себе ту самоврядну організацію, яка найбільш ефективно реалізує свої цілі та завдання.

Можливою є система ОПС по напрямках діяльності сегментів ринку, наприклад:
- працівники медичних закладів;
- працівники навчальних закладів;
- працівники виробників лікарських засобів;
- працівники аптечних закладів юридичних осіб;
- працівники аптечних закладів фізичних осіб підприємців;
- працівники комунальних аптечних закладів;
 - комбінований склад ОПС.

Можливість такої самоорганізації більш логічна та доцільніша, оскільки об'єднання працівників всіх сегментів ринку у єдину фармацевтичну палату, без жодних альтернатив, може призвести до протилежних очікуваним результатів. Такий висновок базується на тому, що працівники та суб'єкти господарювання різних сегментів галузі відрізняються як за родом діяльності, фінансовими статками, спрямованістю діяльності, кваліфікацією, мають безліч інших відмінностей та часто є прямими конкурентами один одному.

Єдина фармацевтична палата неодмінно викличе конфлікт інтересів і не тільки серед її учасників. Не секрет, що головним лобістом законопроекту є ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «ОБ'ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ РОБОТОДАВЦІВ МЕДИЧНОЇ ТА МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ» (ООРММПУ). Вказаною ГО вже проведено установчі збори Всеукраїнської громадської організації «Фармацевтична палата України», обрано голову організації та правління, прийнято статут. Таким чином, законопроект розроблений та прописаний під вже створену організацію. Підтвердженням конфлікту інтересів ми вважаємо вислови у ЗМІ членів новоствореної організації. Наприклад: Людмила Горюнова, голова правління Київської обласної асоціації аптечних працівників заявила: «Фармацевтична палата зможе контролювати виникнення надмірної кількості приватних аптечних закладів».( http://www.apteka.ua/article/317614)

Тобто, вже тепер, до прийняття законопроекту  існує тенденція до набуття обмежувальних функцій на ринку, не допуску на ринок окремих категорій суб'єктів господарювання, що суперечить чинному законодавству.
ГО «ВОМФАФР» відхилила пропозицію входження до вказаної ГО, оскільки проект статуту  організації вже містив наступні функції:
Ведення єдиного реєстру фармацевтичних працівників (ЄРФП), видачі ліцензій на вид діяльності гуртова та роздрібна реалізація лікарських засобів та персональну ліцензію на надання фармацевтичних послуг, атестації робочих місць та атестації фармацевтичних працівників, захисту інтересів громадян від надання неякісних фармацевтичних послуг, шляхом анулювання персональної ліцензії.

Законопроект ще не був розроблений, Кабінет Міністрів не приймав жодних рішень про делегування повноважень, законодавство України не передбачає такого органу контролю та ліцензування, а до статуту включені такі положення….  Багато зауважень було і до інших норм статуту.
Слід зауважити, що законопроект вуалює мету новоствореної ВГО «Фармацевтична палата України» перебрати на себе функції органу ліцензування та контрольні повноваження. Новостворена ВГО «Фармацевтична палата України» планує посісти монопольне становище у галузі.  Цієї меті слугує ч.2 ст. 7 Законопроекту, оскільки жодних конкурсних засад для набуття статусу іншими ВГО не передбачається і бути не може. Якщо КМУ визнає статус ВГО «Фармацевтична палата України», як єдиної самоврядної професійної організації провізорів та фармацевтів та делегує їй певні повноваження, жодна інша всеукраїнська громадська організація вже не зможе претендувати на визнання такого статусу.   Чи дотримано у такому разі принцип рівності всіх громадських організацій перед законом, чи забезпечує така норма право громадян на СВОБОДУ об'єднання у громадські організації  (ст.36 Конституції)? На яких підставах ВГО «Фармацевтична палата України» планує (згідно статуту) видавати, позбавляти ліцензії тих, хто не є її членом?

     Як і статут  ВГО «Фармацевтична палата України», законопроект містить суперечливі норми.
Так, стаття 4 (Мета професійного фармацевтичного самоврядування) суперечить нормам інших статей законопроекту.
У частині 2 статті 4 зазначено, що основними завданнями професійного фармацевтичного самоврядування є:
сприяння та організаційне забезпечення ведення Реєстру провізорів та фармацевтів України в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України;

Однак, згідно статті 2 закріплено вільний вхід та вихід з єдиної фармацевтичної палати. Тоді яким чином та на яких підставах вказане ВГО буде вести реєстр провізорів та фармацевтів, зокрема тих, що не є її членами? Якщо реєстр поширюється тільки на членів ВГО, то навіщо КМУ встановлювати порядок його ведення? Не слід забувати про норми ЗУ «Про захист персональних даних», положення якого також не враховано.
участь у формуванні та реалізації галузевої політики держави на фармацевтичному ринку, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;
Однак, згідно частини 1 статті 5  (Засади професійного фармацевтичного самоврядування): «професійне фармацевтичне самоврядування ґрунтується на принципах … заборони втручання органів фармацевтичного самоврядування у господарську діяльність аптечних закладів, а також професійну діяльність провізорів та фармацевтів». Як можна брати участь у регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин без  втручання у господарську діяльність аптечних закладів? Це саме стосується і  «делегування окремих повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Відповідно до законопроекту, членами фармацевтичної палати є обмежене коло осіб, а саме, провізора та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах та/або науково-педагогічні працівники (згідно пояснювальної записки та змісту законопроекту).

В той же час, згідно частини 2 статті 5 Законопроекту : Керівний склад постійно діючого органу фармацевтичної палати, керівник та заступники керівника виконавчого органу, керівники структурних підрозділів, керівник юридичної служби фармацевтичної палати не можуть перебувати у трудових відносинах у фармацевтичних або аптечних закладах та прямо або опосередковано бути пов’язаними відносинами контролю з членами організації.

Якщо членами фармацевтичної палати є виключно провізора та фармацевти, то звідки з'являються  керівник та працівники юридичної служби, які потребують юридичної фахової освіти? Якщо членами палати є провізора та фармацевти, що працюють в аптечних закладах, медичних закладах та/або науково-педагогічні працівники, яким чином у ВГО з'явиться керівний склад не пов'язаний відносинами контролю з членами організації? За таким принципом до керівного складу може потрапити лише провізор-первостольник,  але яка буде в такому разі якість управління ВГО? В іншому випадку, після обрання керівника, його заступників, керівників структурних підрозділів, слід виключити з членів організації всіх фармацевтів та провізорів які  підлеглі вказаним особам за основним місцем роботи. Якщо ж ми виходимо з того, що керівники ВГО звільняються з основного місця роботи, тоді постає питання – що робити з принципом виборності керівних посад у громадській організації і можливості ротації її керівництва?

Більшість норм законопроекту в частині мети створення дублює ЗУ «Про громадські об'єднання», складається враження, що майже головною метою законопроекту є виключно створення підстав для отримання ВГО «Фармацевтична палата України» державних (наглядових) повноважень.
Такий важливий момент, як захист інтересів фізичних та юридичних осіб при заподіянні їм шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості провізорів та фармацевтів при виконанні службових обов’язків жодним чином не розкритий і, як і більшість норм, носить декларативний характер.

Вважаємо, що законопроект не підлягає прийняттю у запропонованому авторами вигляді.

Частина друга прикінцевих положень має наступну норму:
 Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування Закону України «Про фармацевтичне самоврядування» забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону. 

Однак жоден нормативно-правовий акт, жодного міністерства та іншого центрального органу не суперечить в жодній частині запропонованому законопроекту!
Суперечності можуть виникнути лише за обставин, коли Кабінет Міністрів України вирішить передати будь-які наглядові повноваження в повному обсязі від міністерств та центральних органів виконавчої влади до ОПС. Проте таке рішення буде суперечити законодавству, оскільки не всі провізори та фармацевти будуть членами такої ОПС, межі поширення таких повноважень не визначені законопроектом та суперечать Конституції.

Немає коментарів: