Прокоментувати нижченаведений проект Постанови ми запропонували Олені Євгеніївні Прудніковій, Голові Комітету порятунку фармацевтичної галузі України:
– Вся справа у тому, що ця Постанова зупиняє в Україні реєстрацію лікарських засобів як усередині країни, так і імпортних ЛЗ-препаратів. Сьогодні саму реєстрацію робить МОЗ України, а ось експертизу – Фармцентр (керівник – добродій Чумак).При цьому окрема державна реєстрація відбувається у відповідному державному органі, у якому під контролем держави перевіряються не упаковка ЛЗ, до чого хутко призвичаїлися в Держлікінспекції, а процес технологічної відповідності по розкладці лікарських речовин, який має окремі технологічні таємниці від кожного, зрозумійте найпершим чином, виробника… А наші добродії з Держлікінспекції та МОЗ вирішили передати цю досить делікатну справу у приватні руки, тобто передати усю утаємничену частину експертизи ЛЗ приватним професорам, які при нагоді без відповідних домовленостей з державою зможуть і теоретично, і практично чинити на свій власний розсуд.
Захочуть, і утаємничені частини рецептури від одного виробника стануть відомі іншому. Спитаєте, до чого це може призвести? А ось до чого. Приміром, тільки в України той же аспірин виробляють за 1 грн. «Здоровье» и за 5 грн. «ФАРМАК». Аспірин від Фармаку беруть залюбки, а ось аспірин конкурентів не дуже. Ось і уявіть, як можуть вчинити приватні експерти – взяти й передати технологічні інновації конкурентів у інші руки…
Інша проблема – чому в одних аптеках імпортні препарати, приміром, коштують 7 грн.., а в інших 12 грн. Якщо чесно, то 12 грн. коштують ліки, які пройшли митницю, і за них отримала митні збори держава. А ось сірі ЛЗ, контрабандні, коштують менше, але за їх якість відповідальності нести ніхто вже не зможе. Бо голова Держлікінспекції Геннадій Падалко, який отримав 26 млн. грн. на облаштування державної лабораторії біоеквівалентності, переймається сьогодні не якістю самих лікарських препаратів, а їх упаковкою. Доходить до смішного – якщо упаковка надрукована дбало, то з ліками все гаразд, а якщо – ні, вибачайте – підробка.
Корр.: - Колись у радянському фільмі «Тот самый Мюнхаузен» досить влучно пролунала одна одіозна фраза, яку виголосив бургомістр: «… вот тут некоторые стали себе позволять нашивать накладные карманы и обуживать рукав – вот этого мы позволять не будем!» Так і тут?
– Так і виходить – перевіряється яскравість кольору упаковки, штрих-код упаковки, і навіть чи ця упаковка зовні виглядає виразно, а ось саму лікарську речовину на склад і дію не перевіряє ніхто. За таких умов навіть вітчизняні виробники відмовляються проходити ліцензування у приватному секторі, а вже про імпортні годі і казати. Бо весь світ найсуворіше ставиться до поважання авторських прав, і тому тільки державні експерти мають право знати технологію виготовлення ЛЗ і нести сувору карну відповідальність за розголошення цієї таємниці, як державні урядовці. А в Україні віднині запропоновано, якщо не зневажати, то й не охороняти оті таємниці. Бо ж хто буде нести відповідальність за дії приватних структур… Навіть, якщо їх будуть представляти найповажніші професори. Цим виробників не заспокоїш. В Україну прийде остаточне ліцензійне безладдя і з усіх шпарин протиснеться вже не тільки сірий контрабандний товар, а справжнісінький фальсифікат!
Корр.: Дякую Вам за змістовні роз’яснення!
© ФармРада
0 коментарі:
Дописати коментар